Сонячна система
Сонячна система складається із Сонця та небесних тіл, що обертаються навколо нього. До неї належать 8 планет, а також малі небесні тіла — комети та астероїди. Сила тяжіння Сонця утримує небесні тіла й змушує їх рухатися навколо нього по орбітах.
Планети
Планета — це велике кулеподібне небесне тіло, яке рухається навколо Сонця по своїй орбіті та не випромінює світла.
Планети відрізняються:
- розмірами;
- складом речовин;
- температурою поверхні;
- наявністю та складом атмосфери;
- часом обертання навколо Сонця.
Відстані в Сонячній системі
Між небесними тілами дуже великі відстані, тому в астрономії використовують астрономічну одиницю (а.о.). Одна астрономічна одиниця — це відстань від Сонця до Землі (близько 150 млн км).
Відстані планет від Сонця в астрономічних одиницях:
- Меркурій — 0,39 а.о.
- Венера — 0,72 а.о.
- Земля — 1 а.о.
- Марс — 1,5 а.о.
- Юпітер — 5,2 а.о.
- Сатурн — 9,58 а.о.
- Уран — 19,2 а.о.
- Нептун — 30,1 а.о.
Планети земної групи
Перші чотири планети, найближчі до Сонця, мають тверду поверхню, утворену гірськими породами. До них належать Меркурій, Венера, Земля і Марс.
Планети-гіганти
Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун значно більші за розмірами та розташовані далеко від Сонця. Вони набагато холодніші й перебувають у газово-рідкому стані.
Супутники
Небесні тіла, які обертаються навколо планети по своїх орбітах і менші за неї, називаються супутниками. Вони є у всіх планет Сонячної системи, крім Венери й Меркурія.
Дослідження космосу
Для дослідження космосу вчені використовують потужні телескопи та різні космічні апарати.
Космічні зонди
Космічні зонди — це безпілотні космічні кораблі для дослідження небесних тіл Сонячної системи. Вони обертаються навколо планет або їхніх супутників; деякі приземляються на поверхню, інші розташовуються на певній відстані для дослідження.
За допомогою спеціального обладнання зонди збирають, аналізують і відправляють на Землю інформацію, зокрема фотографії поверхні планет, дані про їх склад і температуру.