Екологічні чинники впливають на життєдіяльність організмів комплексно, визначаючи їхню здатність виживати та розмножуватися в певних умовах середовища.
Зони впливу екологічних чинників
Зона оптимуму
Найсприятливіші умови для росту й розмноження організмів.
Зона пригнічення
Організми зберігають життєдіяльність, але не ростуть і не розмножуються. Чим більше відхилення від оптимуму, тим сильніше пригнічення.
Зона валентності
Діапазон мінливості чинника, в межах якого можлива нормальна життєдіяльність. Має верхню й нижню межі витривалості.
Екологічна валентність
Екологічна валентність (толерантність) – це здатність організмів витримувати певну амплітуду коливань екологічних чинників.
Різні види мають різну екологічну валентність.
Наприклад, північні олені витримують коливання температури від –55 °С до +30 °С, тоді як тропічні корали гинуть при зміні температури лише на 5–6 °С.
Ця характеристика визначає, наскільки широкий діапазон умов може витримати організм, зберігаючи нормальну життєдіяльність.
Стенобіонти: вузька спеціалізація
Стенобіонти – організми, які можуть жити лише за дуже незначної зміни чинників середовища. Це високоспеціалізовані види, мешканці специфічних екосистем.
Стенофаги
Живляться небагатьма видами корму: колібрі, осоїди, коала
Стенобати
Існують на певній глибині за певного тиску: клопи-водомірки, глибоководні кальмари
Стенотерми
Пристосовані до сталих температур: форель річкова в холодних гірських річках
Стеногали
Витримують незначні зміни солоності: головоногі молюски, карась, видра річкова
Еврибіонти: широка адаптація
Еврибіонти – організми, які можуть жити за значних змін екологічних чинників. Багато наземних тварин і рослин помірних широт витримують великі сезонні коливання.
Еврифаги
Живляться найрізноманітнішою їжею: пацюк сірий, тарган рудий, свиня дика, бурий ведмідь, крук
Еврибати
Широкий діапазон вертикального поширення, витримують значні коливання тиску: губки, голкошкірі, кити
Евритерми
Пристосовані до значних коливань температури: сокіл-сапсан, вовк сірий, сосна звичайна
Евригали
Існують при значних змінах солоності: очерет звичайний, прохідні риби
Взаємодія екологічних чинників
Чинники середовища впливають на організм не окремо, а в комплексі. Інтегральна дія чинників не дорівнює сумарній дії окремих чинників через різні типи взаємодій.
Монодомінантність
Пригнічення одного чинника іншим
Синергізм
Взаємне посилення декількох чинників
Антагонізм
Взаємне пригнічення декількох чинників
Закони взаємодії чинників
Закон сукупної дії
Один екологічний чинник може впливати на інший. Успіх виду залежить від взаємодії чинників. Наприклад, підвищена температура сприяє випаровуванню води.
Закон взаємокомпенсації
Відсутність або нестача деяких чинників можуть бути компенсовані іншими близькими чинниками. Обмеженість світла компенсується підвищенням СО₂.
Закон обмежувального чинника
Закон мінімуму Лібіха (1840)
Найбільшу лімітуючу дію на організм, популяцію або угруповання справляють ті життєво важливі чинники зовнішнього середовища, кількість яких близька до мінімального критичного рівня.
Найчастіше лімітуючими чинниками є:
- Температура
- Світло
- Тиск
- Біогенні речовини
Закон оптимуму та толерантності
Закон оптимуму
Кожен чинник позитивно впливає на життєдіяльність організмів лише в певних межах. Екологічний оптимум – стан найвищих показників життєдіяльності.
Закон толерантності Шелфорда (1913)
Лімітуючим чинником може бути як мінімум, так і максимум екологічного чинника. Діапазон між ними визначає витривалість організму.