Екологічні зв’язки — це взаємодія між живими організмами та неживою природою.
Різноманітність зв’язків
За походженням екологічні зв’язки бувають:
- Внутрішні — зв’язки між елементами однієї біосистеми.
- Зовнішні — взаємодія організмів із середовищем; вплив природних умов на життя.
Екологічні зв’язки існують на рівнях:
- організмів
- популяцій
- видів
- біоценозів
- екосистем
- біосфери
Будь-яка біосистема (наприклад, ліс, озеро або навіть організм) постійно взаємодіє з навколишнім середовищем — обмінюється енергією, речовинами та інформацією. Тому її екологічні особливості й процеси залежать від цього зв’язку з довкіллям.
Екологічні явища
Екологічні явища — це те, як живі організми взаємодіють із навколишнім середовищем і які процеси при цьому відбуваються.
Екологічні явища включають:
- Екологічний стан біосистеми (наскільки вона здорова і стабільна).
- Екологічні процеси в біосистемі (обмін речовин, енергії, взаємодія організмів).
- Екологічні механізми: саморегуляція, самооновлення, самовідтворення.
Екологічні закономірності
Екологічні закономірності — це сталі залежності між екологічними явищами та умовами навколишнього середовища.
Екологічні закономірності відображають зв’язок між середовищем і живими системами.
Характеризуються:
- впорядкованістю
- відносною сталістю
- регулярністю зв’язків
Закон обмежувального чинника
Закон обмежувального чинника — життя й розвиток організму, популяції або угруповання найбільше залежать від того чинника, якого найменше або який близький до мінімуму.
Суть закону:
- визначальним є не надлишок, а нестача
- саме дефіцит обмежує існування і розвиток
Приклади обмежувальних чинників: вода, світло, тепло, поживні речовини.
Приклад: «мармуровість» листя кукурудзи; нестача магнію в ґрунті.
Екологічний закон
Екологічний закон — це об’єктивний і постійний зв’язок між живими системами та середовищем, який визначає наслідки будь-якого впливу.
Суть екологічних законів:
- у природі все взаємопов’язане
- нічого не зникає безслідно
- втручання має наслідки
- за будь-яку вигоду є екологічна «ціна»
4 закони Б. Коммонера:
- усе пов’язане з усім
- усе має кудись подітись
- природа «знає» краще
- нічого не дається задарма
Екологічні закони за рівнями
- Аутекологічні
- Демекологічні
- Синекологічні
- Екосистемологічні
- Біосферологічні
Аутекологічні закони
Описують, як окремий організм реагує на дію екологічних чинників і як це впливає на його ріст, розвиток і функції.
Закон мінімуму Лібіха: розвиток організму обмежується тим чинником, якого найменше, навіть якщо інших достатньо.
Приклад: у ґрунті бракує азоту; вода і світло є; рослина росте погано.
Демекологічні
Закономірності екологічних явищ на рівні популяцій та видів.
Правило Аллена: у теплокровних тварин, які живуть у холодному кліматі, виступаючі частини тіла (вуха, ноги, хвости) коротші, ніж у споріднених видів, що мешкають у тепліших регіонах.
Синекологічні
Закономірності функціонування біоценозів та угруповань.
Правило екологічного дублювання: коли один вид зникає або знищується, його екологічну нішу в угрупованні займає інший вид (часто неспоріднений), який виконує схожі функції, що допомагає підтримувати стабільність екосистеми та енергетичний потік, запобігаючи значним змінам у її структурі.
Екосистемологічні закони
Показують, як екосистеми взаємодіють між собою та з довкіллям у складі біосфери.
Правило екологічної піраміди:
- організми утворюють харчові рівні
- на кожному наступному рівні енергії та біомаси стає приблизно в 10 разів менше
- лише 10–15% енергії передається далі
Суть правила: верхніх хижаків завжди менше, ніж організмів нижчих рівнів.
Біосферологічні
Мають найвищий статус серед екологічних законів.
Закон біогенної міграції атомів, сформульований В.І. Вернадським, стверджує, що міграція хімічних елементів на земній поверхні та в біосфері відбувається переважно під впливом живої речовини (організмів), яка або безпосередньо бере участь у цих процесах.
Застосування екологічних законів людиною
- Принцип оновлення ресурсів — використання ресурсів у такій кількості, щоб відбувалось їх поступове оновлення внаслідок природних процесів.
- Принцип цілісності природи — вплив на один елемент природи може позначитись на її інших складниках, оскільки всі елементи й процеси природи нерозривно пов’язані між собою.
- Принцип рециклiчностi — повторного багаторазового використання найважливіших речовин, тому що в природі є невідновні ресурси.
- Принцип завбачливості — потрібно передбачати наслідки впливу на природу, запобігати виникненню та розвитку негативних змін.
Основні галузі застосування екологічних закономірностей
- сільське господарство
- рибне господарство
- лісова промисловість
- охорона природи